Зодчий 1916 год

3 О Д Ч I Й .

№ 5

46

группъ населеиія, родовыхъ, семейныхъ, товариіцескпхъ II обіцні іиы.хъ соіозовъ, опредѣлялся І ІОЧПТ ПСКЛІОЧИТС.ІОІЬП волей главенсті іуіоіцп.хъ нхъ члеиовъ, а поземельныя н ;і,оговорііыл отношен і я между отдѣльными . п і цами—част - і іымъ соглашсі і іемъ, і і рп чемъ всѣ выгоды п пренму іце- ства склонялпсь на ту пзъ сторонъ, которая лучше была поставлепа экономически въ момеі ітъ закліоченія дого- вора. Отсіода разнообразіе формъ и ус і оп і і і п і іочт і і і юл - ное отсутсп і і е общпхъ правовыхъ нормъ. Въ Судрбни- кахъ встрѣча і отся лпшь і іѣкоторыя огранппптелыіыя по - становленія, обязанныя свопмъ пропсхолсдеі і іеігі , прави - тельственноГі полн т н кѣ: о вы к у пѣ ро іііія.хі і. имуществъ, 0 займахт, п т. п. Московское закожі дате. іытво. і і ач і і пая съ конца Х \ " вѣк а, обращаегь серьезпое вні імаі і іе на поземельныя отношенія, но лі ішь въ пнтересахъ государ- ственной службы. Огромное колпчество челобнтныхъ п данныхъ 110 ихъ іюводу указовъ касается і іменно позе- мельны.хъ отношеніГі. Челобптч і і кн дѣйствуіотъ. оді іако, во пмя частныхъ свопх і , иптересовъ; правительспіо же. получпвъ чслобі ітнуіо. не ставитъ себѣ задачеГі выясппть сущность столкноі іенія н па пеГі постропть обніуіо мѣру, а избираетъ блпжайші й путь, склоняясь къ челобптью то той, то другоі і сторопы. Результатомъ этого является, по словамъ профессора Сергѣевича, неусгоГічнвость москов- ски.хъ порядковъ. Ко гда нѣтъ челоб іші ой, а судпому илн иному приказ у нулшо самому па і і ти норму, ищутъ въ пностранномъ ис точнп кѣ, главнымъ образомъ въ . Іитов- скомъ статутѣ. а черезъ него—въ рпмскомъ і і ШПІПІ ІТ-І Г І скомъ правѣ. Ранѣе конца ХѴ" столѣт ія мы і і не находимъ пныхъ указовъ по строительпой и і іожарноі і части, кромѣ са- мы.хъ общихъ. подобпыхъ прпведеннымт, выпіе. Съ пздапіемъ въ 1 6 4 9 г. Соборнаго уложенія царя Але к сѣя Михаиловича этотъ пробѣлъ нѣсколько воспол- няется; вводится въ дѣйствіе цѣлыГі рядъ постановленій, пзъ которы.хъ п ныя сохранили своіо силт и допынѣг По - мпмо сущностп гіти.хъ постаі іоі ілепгГі. для иасъ валсио. насколысо сами по себѣ они яв.тялись і ілодомъ і і ап і о - нальнаго творчества. Обратимся къ составу уложе і і і я. Подлиниый столбецъ его. разысканный въ 1 7 6 7 г., со- держитъ въ себѣ 9 6 7 статей. разтѣлепныхъ на 2-5 главъ, пзъ копхъ переимепованы только первыя десять; дальше счетъ главъ і і рекращается. Не всѣ оиѣ и озаглавлепы. мно г і я і імеі іуіотся укатми- Статьи отдѣлепы одпа отъ другоГг і і робѣламп. но пе номеровапы. Противъ пѣк о т о- рыхъ статеі і имѣі отся помѣты съ тказан і емъ источника . Такпхъ пом 'І5тт, всего 1 7 6 : изъ пихъ впдпо. что 6 2 статыг взяты п.зъ разпыхъ уложепі і і . 12—п . зъ старыхъ Судебпи- " ковъ, 2 4 — и зъ «градски.х'ь». 1—и з ъ Моисеева закопа. 1—и з ъ Второзапон і я, 2—и зъ Стоглава, 5 6 — и зъ .ТИТО-ТІ скаго статута; протнвъ 1 7 статей помѣчеі іо «вповъ», а на происхолсденіе прочпхъ 7 9 1 статей у каза і і і і і пе имѣется. Однако, по изслѣдованіямъ проф. Владимі ровскаго-Буда- ' пова * ) , выяспилосъ. что занмствовапныхъ статеі^ г о - разто больпіе. п ігг о . ІптовскіГі статутъ является однпм'ь пзъ валспѣГііііпхъ псточпиковъ уложеп і я. Главы П . Ш . 'П'.' "V, 'ѴТТ и I X почти буквально заіімствовапт.т пз' і , рпп- иыхъ «артикуловъ» I и П рпздѣловъ статута; въ одной только X г лавѣ улолсенія. паиболѣе ва.лспой съ точки з р ѣ - .

пі і .иі блі іже I I блі іже тѣсннться къ этпмъ послѣднимъ, а слѣдо і т телыю і і къ сосѣду. Въ то же нремя всеіо сплоіо жпла і іъ народѣ ндея неограппчеі і і іаго господства каж- даго надъ своимъ имуіцествомъ: «чье поле, того и воля» ; «въ своемъ дому хоть болячкой сяду, нѣтъ дѣла никому» . Въ таіспхъ условіяхъ ждать пробуждепія народнаго самосозпанія п і юбѣды наѵь сплоіо вѣкоіюГі н р н выч к и— было бы безполезно и стоило бы непмовѣрныхъ матеріаль- ныхъ жертвъ еіце болѣе тяжелыхъ, чѣм'ь иесла и иесетъ наша родпна і п . борьбѣ съ і і ожариымі і п пными бѣд - ств і ямі і . Гама собою іюве. іптельио выясні ілась пеобходп- мості. вмѣшательства н з в пѣ, и мы увиднмъ ниже, что все наше стронтельное закоі іодательство. отъ нременп «тп - шаГішаго» царя п до нашп.хъ дней. являегся непрестан- ной борьбоГі гостдарства съ темнотоіо народа, непрерыв- і шмъ стремленіемъ верховноГі в,таст п ограничить на і іользу обіцую прапо рас і і оряжен і я недвпжнмостыо, осо- бені іо въ мѣста.хъ населепны.хъ. Пожары. какъ объ этомъ свпдѣтельствуютъ лѣтописи, случались въ древности почти всегда весною, лѣтомъ и осеныо. Прпчпна н.хъ лелсала въ неосторожпостп обра- і це і і і я съ огі іемъ. Па это обстоятельство обратнлъ внпма - ніе законоцатель п приказалъ : «съ Радоницы по Оеменовъ день нп г дѣ безъ пужды о г ня не держать п пзбъ п мыленъ не то і і нть» ; «а г дѣ ѣсть варнть п хлѣбы печь. велѣть по - лѣлать печп на огородахъ, чтобы было не блпзко дво- роіп,». Несомі іѣнно, что постановленія эти постоянно на - рушалнсь. п бѣдств ія не уменьшалпсь. Для протпводѣГі- ств і я пожарамъ «нужно было—замѣчаеть . І ешк овъ—нри - бѣгнуть къ особому своГіству имущества, къ особому мате- ріалу и способу построенія, для вынужден і я у частныхъ .тііцъ самою прпродоіо вещи п самото стопмостыо пхъ пму- ществъ всего необходнмаго внимап і я п всеі і необ.хотимоГі осторожностп обращен і я съ огнемъ. Вотъ пронсхождеп' 'е русскихъ законовъ о частны.хъ зданія.чъ п вотъ связь, существующая у наеъ между законами о полсарахъ и о частныхъ построеніяхъ, г дѣ уже закоиъ і ірнпужденъ огра- і і пчппап , іфопз іюлъ хозяина и его право на собственностъ н пользопаніе пмуществомъ». Такпмъ образомъ необ.ходимо прпзнать. что уже і іервые і нагп нашего законодательства въ сгорону п у - блично-правовыхл. ограниченіГі права собственностп па недвпжпмость. еслн п обусловливались началами пац і о- нальнымп. то въ сыыслѣ. к а къ разъ обратномъ тому, ] какого мы могли бы ожпдать. т. е. опредѣлялись отрица- ' тельнымп сторопами народнаго характера п вытекали нзъ нобуждрі і іГі. соверпіепі іо ему песвоГістпеігі іыхъ. Въ то же время п самыя мѣропр і ят ія не отлі ічались і іа первы.хъ порахъ, да нерѣдко и впослѣдств і и, должного полнотою и ц'Іілесообразностыо, а въ примѣиен іи пхъ не только пе было необходнмоГі настоГічі івости. по замѣча- лась к а к а я то благодуі і і і іая уступчпвость: очевидно, самп в.тасть не успѣла еще стряхнуть съ себя вѣкового оцѣі і е- мѣі і і я. " • ^ Такое номустптельстпо проходпті . , к а къ упндпмъ, че- резъ всіо нсторі іо совеіпиеі іствованія паіпего стропге.ть- ства. п неудивительпо. что большинстпо попытокъ этого рода і іс столъко достпгало своей цѣли, сколько пріучало народъ къ мыслп о безспліи закона п властп. Нтжно , впрочемъ, сказать, что строптельпыя мѣро- пр і ят і я, к а къ и всѣ вообще у к а зы того «ремени. посили слтчайпый характеръ. Внутррпп і й быть отдѣ. і і .ных.і

*•) «Отіюшеніе імежду Литовскі ім, і статуто.ѵьі и Уложе- ніе.мъ», Сборн. госуд. знаній, 1877 г., кн. IV.