Зодчий 1916 год

3 О Д Ч I й .

X. 5

45

Судыьбрусоскасгтроительнаг о законодательства . (Къ воіірисц 0 псресмотріь Усшаои

строіітеяьниго).

(ІІроОолэісеніе).

і іаходиться і!'ь полііоы 'і, СООТІ ІѢІСТІ І І І СЬ его логическоіо суіцностыо. ТіІКІІЫ',! ОбраЗОМЪ МЫ ІіріІХОДИМЪК'І. ІІСобхОДІІМОСТІ 11 (1 толы;() пзучить соііокуііііосьт і і ынѣ дѣіістііуіоіці,іх(Пі рОІІ- телыіы.ѵь іюсгаіювлсі і іГі, і іо и съ ію. і і іымъ ііітмііііісм, '! остаповиться иа исторіп и.хъ развпт і я. Для этого, конечио, слѣдуетъ обраті ггься к'ь ОЧ'ДІІЛ-СІІ іюму ироіплому. Ие і і выя і іа Руси мѣропр і ятяі относительно строеиіГі хотя и бы. і іі і іаі ір;иілсі іы къ ііредуіірелсдеиіоі іюжаровъ, 110 і і і ічсго обіцаго ііе нмѣліі съ ограі іпчеиіемъ права рас- іюрі г . кс і і ія педішжимоГі собствеииостыо. Об'ьясі іяется ііго тѣы' і , что иъ бы.чуіо эпоху иа пожары у нась смотр'1і .чіі. какъ на кару І^олсыо. Такъ, въ 1342 г. въ Нові 'ородѣ, с і . цѣлыо уыеньшпть пожарныя бѣдствяі •н иредотвратиті, ихъ і і і і будущее время, «владыко съ игуыеиы и по і іы за- мысліі иостъ п .хождаху со кресты». Болѣс і і . іп меиѣе неиосредствеиныя ыѣры, стѣспивп іяі собствеі іиика, і ю- являіотся у насъ лишь въ Х І Ѵ в ѣ к ѣ. Это—осторожі іое обращеніе съ огиеыъ. Русь была почтп исключительно деревяниоі і, пожары были явленіеыъ обыкновеі іиыыъ. «Въ Иовгородѣ і іа ка;к- дое столѣтеі ( Х П І . X I V )—п и і и е тъ . І ешк овъ—к ру г лын.і числоыъ приходилось по сеып пожаровъ, о которыхъ лѣто- писецъ считалъ необходпмымъ говорпть болѣе или мспѣс подробі іо. Послѣдуіощее вреыя не было милостивѣс к':. Новгороду, друг іе города не были счастливѣе, и потому молспо принять это отношеиіе за общее выражепіе д.чя і;олпчества пожаровъ въ древпеГі Русп». Все вппмапіо правптельства въ теченіе долгихъ вѣковъ было сосредото- чеио иа внѣшиемъ устроеиін госут.арства, п мпог ія сто- роны виутреннеГі лспзни. сплоіо обстоятельствъ, оставалі ісі. безъ всякаго і іаиравлепія п руісоводства. Мелсду тѣмъ прпродиыя условія были таковы, что саміі 110 себѣ ие і іодсказывалп ип осторожиости въ оті іоиіоі і іи сііоего имущества. ии пнтереса и внимаи ія къ чу /Ко .му. і і а л ая иаселепность п безграипчі іыГі равииі іпыГі простор'!. .Аіоглп восиптаті, въ иародѣ одиу то.ііько склониость ; к і г і і, і ! і іѣ всяііп.хъ стѣснеі і іГ.і Казалось бы, о.днако, что ото пмепио обстоятельстио и дол;кііо было іюродит і, и з а к рѣ- пить на Руси широкое расиростраиеиіе хуторскоіі си- стемы разселенія и естествені іымъ образомъ иривести к'і, тому т і і пу «отрубпого хозяГіства», которыП въ і іастояіцее время представляется намъ пдеаломъ и едпиственньвгь выходомъ изъ невыиосимой тѣсноты и кучности. На дѣ.ігіІ оказалось ипое,—исключптельиымъ образомъ с.'іожилась строительная часть въ і іоселеі і іяхъ, гдѣ избы і і хоромы ставились безъ всякой системы и почти вплоті іуіо друі"ь къ другу, постоянно угроі кая гибелыо отъ огия и ссбѣ, и сосѣдямъ. Нельзя допустпть, чтобы обыиаголи і іе созиа- вали угро/КаншеГі съ отоГі сторопы опасности, по сила привыч ки «лсить тѣсно» брала верхъ і іадъ осторо5кності>і о и благоразуміемъ. Здѣсь то и сказаласі, особая черта і і а- ціона. іыі і і го характера, иеудер;кимі ія ;кажда обіцеиія со своимі і, которая, иаряду съ рс і і і і і і і іымъ стремлеі і іемъ оди- наково съ другими иользоваться общими угодьями, заста-

И.

Возникновеніе и развит іе строительнаго законодательства въ Россіи. Ві і і п ; а іі іп, содсі іжаі і іс і ірсдыдуіцаго очерка, яы до.г,і;ііі,і і ірі ідтп ];т, тому і іеі 'омі гІ і і і і іому і іыі іоду, что огра- і і і і чс і і і іі і ірі і і і і і. собстінчіііосіти па і і('ді!і і.жі імості, устапо- і і .и' і і і і і , і іі ііт, иитеросахт, част і іыхъ, по. іучили иъ .' іакоііода- тслі істі іахъ і ісі і.ѵ,г культурі іыхъ страі іъ болѣе и.чі і мсиѣе ()діііі;м;оі!ое і іыражсі і іС; и что ііііча.ча і і ац і о і т . чыіыя огр і і- і іи. і і ісі, ііч. і і і іх' і, і іссьма слі іби. ОТСІОД, І ІСЪ болыиош долсіо г.ѣроі іті іостп, наі іередъ можио заключить, чго ограничеі і іл іи/Гкіично-правовыя, к-акъ і іытскаюп^ ія пзъ побуждепій і іысіпаго і іорядка, еще въ меныиеіі степени способны вос- припять отиечатокъ народной самобытиости. В'і, самомъ дѣл,ѣ останоі іимся ли мы иа полн()>гі, (•одсра;;іпіи понят ія обіцаго блага. пли па отдѣльпыхъ і іидахъ его, како і і ы: обіцествениая безопасиость, на- родиое здраі і іе, пожі ірное благополучіе, удобство и кра- сотіі обіцежпт ія въ тиро к омъ смыслѣ слова,—все ѳто. въ пдеалѣ своемъ, одинаково воспринимается всѣмп людьыи, всѣмп народамп; если лсе однп достпгаютъ въ томъ плп другомъ отношеніп больше, а друг і е—меныпе, то происходитъ ото ие въ силу ] іазлич ія основныхъ вз г . і я- до]Ъ! на цѣішость пти.хъ благъ, а единствеипо—въ мѣру культурі іаго п ізкономическаго развит ія массъ. Само собоіо разумѣется, мы не искліочаемъ значеп ія и мѣстиыхъ природиы.хъ условій. к а к овы: населеииость, клпматпческая обстаиовка, большіГі і іли ыеиьшіГі зе- .мс.іьпыГі просторъ; однако, влі ян іе нѣкотороГі ч; істп п ѵ і , (•казывается искліочительно на пріемахъ тех і іическихъ н пріггомъ неиосредствеино, а не черезъ народпое право- созпаиіе: дру г ія же условія. сами по себѣ, представляіотся іі|)с.мсііііі.і:.іі!. іі [)еходяі і іиып п іютому мо г уп, быть учтепы II і ісі іо. іьзоі імі іи лпшь іѵь цѣля.ѵь текуіиаго момеі іта, і:о ііс мо г уп, і і .мѣт,і рѣиіаюиіаго зиачен ія во і іременп вообще. Ие будсм'1,, однако, забѣгать ві іередъ; согласимся •г().іі,і;(!. ч іо сіпгь 110 себѣ воиросъ представляется весьма і і і іжі іымъ, пбо ог і, того и.іп пі іого от і іѣта зависптъ въ суиі,но('ТИ I I выборъ путеГі, ио которьімъ въ далыіѣГішемъ иаиравится наше строителыюе законодательство. Ес .іп ()І;ІІ ' /КСТС, ЯЧТО ОСІЮВНЯЫполо'/кеиія строительиаго ир; і і і іі 110 і іриродѣ своеГі пе ЗНІЦОЪТ націоналыіостп, то передъ иаып открывается шпрокіГі просторь какъ заимствованій, такъ и ностроеній умозрительныхъ; иаоборотъ, если птп і і().іо;кеі і ія 110 суп^еству до. іжны быть простымъ отра;ке- піемъ народи-аго быта и виѣ его пе обѣі цаюгь расцвѣта; то остастся . іпшь путь естествеиі іаго иродвижеиія. кото- рыГі і і оч іп і ісі ;ліочі істъ выѣиіательство чужоГі воли іі прп- і іу.ждсі і ія. Саыо собоіо разумѣется, что въ обоі іх' і, с. іучі іяхь мы пмѣемъ і!'ь виду одиу только виутреииіоіо сторону ираиа: голы;о ио отношепі іо ];ъ пеГі і і умѣстенъ і іоставленный і іопрось. Что же Кі ісастся І ІПѢІ І І ІПІСсторопы. развпт ія соб- ствеі іпо зі ікоподателыіы.хъ (І)ормі,. то въ отомъ отиошеі і іп всегда сохраияетт, силу прав і іло: строГі закопа долженъ